15 фактів про карася

 1. Існує 2 основних види карася – золотий (червоний) і срібний (білий). Червоний – це той самий, з якого японці вивели першу акваріумну золоту рибку, а згодом і всі її численні різновиди. Схрещуючись, білий і червоний карасі дають потомство, в якому життєздатні тільки самки; ікру їх запліднили червоні самці, а іноді – самці-коропи і самці-лини, якщо вони є сусідами з карасем у водоймищі.

2. У карася прекрасно розвинений нюх: він здатний уловлювати мільйонні долі хімічних речовин, які виділяють всі без виключення водні організми.

3. Помісь червоного карася з білим називають гібридним карасем: зараз в Горохівському районі та і по всій Волинській області це найпоширеніший вид. Від свого червоного родича він перейняв здатність виживати в тяжких умовах ставків з низьким вмістом у воді кисню, а від білого - сповільнену реакцію на сезонне пониження температури води: восени, коли червоний карась готується до сплячки (перестає годуватися, лягає на ями і заривається в мул), гібридний щосили «гуляє» і харчується як ні в чому не бувало.

4. Карась – найкапризніша здобич: сьогодні він чудово бере, скажімо, на опариша, а завтра без всяких видимих причин поверне від нього ніс, віддаючи перевагу шматочку білого хліба. Але наступного дня, знову-таки незрозуміло по яких причинах, картина знову міняється: білий хліб його вже не цікавить, зате на чорний він ловиться чудово. Тому навчений досвідом рибак-карасятник ніколи не приходить на водоймище тільки з 1 видом насадки.

5. Коли карась неактивний і майже не бродить, рибаки часто користуються таким прийомом: беруть довгу палицю і кілька разів проводять нею по дну в точці лову, збаламучувавши мул. До цього місця з розрахунку на легку здобич живого донного корму, наприклад, обожненого всіма рибами мотиля, незабаром починають підтягатися зграйки дрібних карасів – а трохи пізніше, зацікавившись їх поведінкою, нерідко підходять і солідніші екземпляри.

6. Учені-іхтіологи довго не могли встановити, яким чином карась «бачить» живий корм, що опускається на дно за межами його «сектора огляду». З'ясувалося, що допомагає йому в цьому так звана бічна лінія – вона є у всіх риб і схожа на акуратне стьобання, що йде уздовж тіла, від голови до хвоста. За допомогою цього органу мозок карася реєструє характерні коливання, що створюються у воді дрібною їстівною живністю. Притому карась точно знає, який саме різновид живності їх створює.

7. Л. П. Сабанєєв (1844-1898) в своїй монументальній праці про риб Росії указує, що «по млявості клювання і малому опору, що надається спійманим карасем, вудіння цієї риби не особливо цікаве». Можливо, в ті часи карась був якимсь іншим, бо багато сучасних риболовів відзначають незвичайну завзятість і скажений опір карася, що попався на вудку. Підтвердити це може і сам автор даного поста: будучи засічений гачком, карась (в усякому разі гібридний) робить все можливе і неможливе, щоб звільнитися. Він перекидається, кидається в хащі водяних трав, намагаючись заплутати волосінь, прагне підрізати її гострим променем спинного плавника, а будучи все-таки витягнутим з води, уміло прикидається виснаженим. І цей останній прийом врятовує йому життя дуже часто: коштує довірливому риболовові злегка розслабитися – і слизький трофей вже на іншому краю водоймища. Мені не раз попадалися карасі (навіть і невеликі) з розірваними губами і що засіли в них ржавими гачками з обривками волосіні, що зайвий раз підтверджує факт незвичайної сили, з якою ця риба чинить опір виведенню.

8. Карась – справжній токсикоман: до того він небайдужий до всяких незвичайних пахучих речовин, які, здавалося б, не мають ніякого відношення до його звичайного раціону. Найбільш популярні у риболовів такі інгредієнти для приготування привад і прикормлювання, як анісові і валеріанові краплі, кріп, часник, соняшникова олія, тертий сир самих пахучих сортів, екстракт малини, корвалол і навіть гас.

9. У Німеччині карася називають «селянським коропом».

10. Одних тільки видів клювання у карася не менше п'яти. Іноді він, як окунь або ротан, сходу топить поплавець; іноді, заздалегідь трохи «потюкав», поволі веде його убік, не занурюючи; буває, відразу піднімає наживку з дна і кладе поплавець на воду. А трапляється, водить і теребить наживку хвилин по 10, після чого випльовує її та йде по інших справах.

11. Коли в деяких Волинських ставках у величезній кількості розплодився далекосхідний ротан, карасеві передрікали швидку погибель: мовляв, цей ненажерливий хижак виїсть всю памолодь, або як мінімум потіснить карася з його кормової бази. Життя проте показало, що в заселених ротаном ставках карась став більший і здоровіший, бо ротан, як всякий хижак, перш за все відбраковує слабких і нежиттєздатних.

12. Карась дуже підозріло відноситься до важкої огруженої снасті. При клюванні «на підйом» коштує йому тільки відчути, що вага і опір наживки дуже великі для її розмірів, він тут же її випльовує і покидає точку лову.

13. Подібно до ляща і коропа, дорослий навчений карась уміє обманювати любителів «рибалки» з сітками та неводами: побачивши сітку, що насувається на нього, від якої нікуди сховатися, він лягає на бік у відповідну за розміром донну ямку, а коли сітка мине його, піднімається і йде в протилежну сторону.

14. Зовнішній вигляд карася – це, так би мовити, візуальний еталон поняття «риба». Зображаючи в дитячих книжках «рибку взагалі», художники в 99 випадках з 100 несвідомо малюють її схожою на карася.

І накінець, 15:

Карась, мабуть, сама не передбачувана риба зі всіх коропових: жодний рибак, збираючись на полювання карася, не зважиться заявити, що здатний заздалегідь передбачити його поведінку. Ні погода, ні час лову, ні наживка не є вирішальним чинником успіху або неуспіху в його лові. Вважається, наприклад, що якщо дме північний або східний вітер, рибакові на водоймищі карася робити нічого. Що кращий час доби для лову карася – ранок, з 7 до 9 годин. Що карась не терпить швидкої зміни світла і тіні на воді від хмар, що біжать з великою швидкістю. Що карась – денна риба, і вночі його не ловлять. Що ранньою весною, коли вода ще як слід не прогрілася, марно намагатися зловити карася на рослинні насадки. Практика, проте, постійно спростовує ці прописні істини; ось тільки деякі приклади з моєї особистої практики.

(1). Найбільшого в своєму житті гібридного карася я зловив в сильний північний вітер з хмарами, що скажено мчать по небу.

(2). Бувають дні, коли клювання карася починається тільки з 11 годин ранку – а до цієї години поплавець стоїть на воді як, ну, скажімо, вартовий на посту.

(3). У вересні на одному ставку в Іваничівському районі (не скажу на якому саме) карась особливо активний вночі, причому в цей час ловляться найбільш крупні екземпляри, зі сходом сонця поступаючись місцем дрібниці розміром з половину долоні.

(4). Я пам'ятаю немало весняних рибалок, коли карась повернув морду від прекрасного свіжого мотиля, віддаючи перевагу над ним звичайнісінькому хлібу і навіть сирому тісту: те саме, від якого у нього в холодній воді ніби то «болить кишечник».

Висновки робіть самі!!!

Пропоную почитати інші мої статті на риболовну тематику, переходьте по ссилці і приємного вам читання.

------------------------------

Копіювання матеріалів дозволено тільки із згоди автора із посиланням на блог  http://fishingukraine.blogspot.com - I love to fish