15 фактів про карася

 1. Існує 2 основних види карася – золотий (червоний) і срібний (білий). Червоний – це той самий, з якого японці вивели першу акваріумну золоту рибку, а згодом і всі її численні різновиди. Схрещуючись, білий і червоний карасі дають потомство, в якому життєздатні тільки самки; ікру їх запліднили червоні самці, а іноді – самці-коропи і самці-лини, якщо вони є сусідами з карасем у водоймищі.
2. У карася прекрасно розвинений нюх: він здатний уловлювати мільйонні долі хімічних речовин, які виділяють всі без виключення водні організми.
3. Помісь червоного карася з білим називають гібридним карасем: зараз в Горохівському районі та і по всій Волинській області це найпоширеніший вид. Від свого червоного родича він перейняв здатність виживати в тяжких умовах ставків з низьким вмістом у воді кисню, а від білого - сповільнену реакцію на сезонне пониження температури води: восени, коли червоний карась готується до сплячки (перестає годуватися, лягає на ями і заривається в мул), гібридний щосили «гуляє» і харчується як ні в чому не бувало.
4. Карась – найкапризніша здобич: сьогодні він чудово бере, скажімо, на опариша, а завтра без всяких видимих причин поверне від нього ніс, віддаючи перевагу шматочку білого хліба. Але наступного дня, знову-таки незрозуміло по яких причинах, картина знову міняється: білий хліб його вже не цікавить, зате на чорний він ловиться чудово. Тому навчений досвідом рибак-карасятник ніколи не приходить на водоймище тільки з 1 видом насадки.
5. Коли карась неактивний і майже не бродить, рибаки часто користуються таким прийомом: беруть довгу палицю і кілька разів проводять нею по дну в точці лову, збаламучувавши мул. До цього місця з розрахунку на легку здобич живого донного корму, наприклад, обожненого всіма рибами мотиля, незабаром починають підтягатися зграйки дрібних карасів – а трохи пізніше, зацікавившись їх поведінкою, нерідко підходять і солідніші екземпляри.
6. Учені-іхтіологи довго не могли встановити, яким чином карась «бачить» живий корм, що опускається на дно за межами його «сектора огляду». З'ясувалося, що допомагає йому в цьому так звана бічна лінія – вона є у всіх риб і схожа на акуратне стьобання, що йде уздовж тіла, від голови до хвоста. За допомогою цього органу мозок карася реєструє характерні коливання, що створюються у воді дрібною їстівною живністю. Притому карась точно знає, який саме різновид живності їх створює.
7. Л. П. Сабанєєв (1844-1898) в своїй монументальній праці про риб Росії указує, що «по млявості клювання і малому опору, що надається спійманим карасем, вудіння цієї риби не особливо цікаве». Можливо, в ті часи карась був якимсь іншим, бо багато сучасних риболовів відзначають незвичайну завзятість і скажений опір карася, що попався на вудку. Підтвердити це може і сам автор даного поста: будучи засічений гачком, карась (в усякому разі гібридний) робить все можливе і неможливе, щоб звільнитися. Він перекидається, кидається в хащі водяних трав, намагаючись заплутати волосінь, прагне підрізати її гострим променем спинного плавника, а будучи все-таки витягнутим з води, уміло прикидається виснаженим. І цей останній прийом врятовує йому життя дуже часто: коштує довірливому риболовові злегка розслабитися – і слизький трофей вже на іншому краю водоймища. Мені не раз попадалися карасі (навіть і невеликі) з розірваними губами і що засіли в них ржавими гачками з обривками волосіні, що зайвий раз підтверджує факт незвичайної сили, з якою ця риба чинить опір виведенню.
8. Карась – справжній токсикоман: до того він небайдужий до всяких незвичайних пахучих речовин, які, здавалося б, не мають ніякого відношення до його звичайного раціону. Найбільш популярні у риболовів такі інгредієнти для приготування привад і прикормлювання, як анісові і валеріанові краплі, кріп, часник, соняшникова олія, тертий сир самих пахучих сортів, екстракт малини, корвалол і навіть гас.
9. У Німеччині карася називають «селянським коропом».
10. Одних тільки видів клювання у карася не менше п'яти. Іноді він, як окунь або ротан, сходу топить поплавець; іноді, заздалегідь трохи «потюкав», поволі веде його убік, не занурюючи; буває, відразу піднімає наживку з дна і кладе поплавець на воду. А трапляється, водить і теребить наживку хвилин по 10, після чого випльовує її та йде по інших справах.
11. Коли в деяких Волинських ставках у величезній кількості розплодився далекосхідний ротан, карасеві передрікали швидку погибель: мовляв, цей ненажерливий хижак виїсть всю памолодь, або як мінімум потіснить карася з його кормової бази. Життя проте показало, що в заселених ротаном ставках карась став більший і здоровіший, бо ротан, як всякий хижак, перш за все відбраковує слабких і нежиттєздатних.
12. Карась дуже підозріло відноситься до важкої огруженої снасті. При клюванні «на підйом» коштує йому тільки відчути, що вага і опір наживки дуже великі для її розмірів, він тут же її випльовує і покидає точку лову.
13. Подібно до ляща і коропа, дорослий навчений карась уміє обманювати любителів «рибалки» з сітками та неводами: побачивши сітку, що насувається на нього, від якої нікуди сховатися, він лягає на бік у відповідну за розміром донну ямку, а коли сітка мине його, піднімається і йде в протилежну сторону.
14. Зовнішній вигляд карася – це, так би мовити, візуальний еталон поняття «риба». Зображаючи в дитячих книжках «рибку взагалі», художники в 99 випадках з 100 несвідомо малюють її схожою на карася.
І накінець, 15:
Карась, мабуть, сама не передбачувана риба зі всіх коропових: жодний рибак, збираючись на полювання карася, не зважиться заявити, що здатний заздалегідь передбачити його поведінку. Ні погода, ні час лову, ні наживка не є вирішальним чинником успіху або неуспіху в його лові. Вважається, наприклад, що якщо дме північний або східний вітер, рибакові на водоймищі карася робити нічого. Що кращий час доби для лову карася – ранок, з 7 до 9 годин. Що карась не терпить швидкої зміни світла і тіні на воді від хмар, що біжать з великою швидкістю. Що карась – денна риба, і вночі його не ловлять. Що ранньою весною, коли вода ще як слід не прогрілася, марно намагатися зловити карася на рослинні насадки. Практика, проте, постійно спростовує ці прописні істини; ось тільки деякі приклади з моєї особистої практики.
(1). Найбільшого в своєму житті гібридного карася я зловив в сильний північний вітер з хмарами, що скажено мчать по небу.
(2). Бувають дні, коли клювання карася починається тільки з 11 годин ранку – а до цієї години поплавець стоїть на воді як, ну, скажімо, вартовий на посту.
(3). У вересні на одному ставку в Іваничівському районі (не скажу на якому саме) карась особливо активний вночі, причому в цей час ловляться найбільш крупні екземпляри, зі сходом сонця поступаючись місцем дрібниці розміром з половину долоні.
(4). Я пам'ятаю немало весняних рибалок, коли карась повернув морду від прекрасного свіжого мотиля, віддаючи перевагу над ним звичайнісінькому хлібу і навіть сирому тісту: те саме, від якого у нього в холодній воді ніби то «болить кишечник».
Висновки робіть самі!!!
------------------------------
Копіювання матеріалів дозволено тільки із згоди автора із посиланням на блог  http://fishingukraine.blogspot.com - I love to fish 

Комментарии

  1. Хто ловив червоного карася, підкажіть тактику його ловлі?

    ОтветитьУдалить

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Рецепт засолки ікри окуня

Засолюємо ікру карася, коропа та товстолоба

Рецепти варіння раків, як варити раків, скільки варити раків

Котлети з ікри коропа або сазана

Воблеры TsuYoki - копии, клоны, реплики на оригинальные воблеры, попперы и ратлины

Воблеры Strike Pro – копии, клоны, реплики на оригинальные воблеры, попперы и волкеры

Готуємо салаку з овочами в томатному соусі

Смажена риба в'юн

Воблеры Flagman - копии, клоны, реплики на оригинальные воблеры, попперы и волкеры

Опариш в домашніх умовах