Стрибок з парашутом у Рівному 5 квітня 2014 року

Це звіт не про рибалку, тому хто не цікавиться стрибком з парашутом, можете не читати. Отже, проснулися ми в 7 годин, випили чаю і на автостанцію (їхали стрибати з парашутом з друзями). Сіли на маршрутку Рівне-Воронів і в дорогу. А дорога була ще та. В маршрутці була така давка, що шофер не заїжджав на станцію Гоща. Було дуже незручно стояти цілу дорогу в переповненій маршрутці.

Аеродром простенький, літаки і планери під відкритим небом.

Зайшли в будинок спортивного клубу, заповнили заявки на стрибок і почали вчитися: як складати парашут після стрибка, як «керувати» парашутом (ми стрибали з некерованим десантним парашутом Д5), «відключення» запасного парашута, правильне приземлення. Після навчання пішли на медичний огляд, де в мене міряли тиск, зважили і поміряли ріст. Я заплатив 400 гривень за стрибок і… запитав в нашого інструктора: «Де тут туалет»? виявилось, що на територію спортивного клубу туалету немає, треба йти «за ялинки».

Видали нам парашути на аеродромі (в 14.00 год.), налаштували під кожного парашутиста і почали чекати на стрибок.

Для таких початківців, як ми дозволено стрибати при швидкості вітру не більше 5 м/с, але на аеродромі було явно 8-12 м/с. Чекали ми до 18.00 год., мені вже перехотілося стрибати і було дуже жаль за потрачений день, оскільки цього дня ми ще мали піти в Рівненський зоопарк.

Отже до 6 години вечора вітер не стих до бажаних 5 м/с, була команда до підготовки до стрибка і ми силі на літак АН-2 в народі «Кукурузник». 

Як не дивно, але в мене не було мандражу, страшно було тільки тоді, коли я стояв в дверях літака і мав стрибати. 

На щастя приземлення обійшлося без травам і парашут мене не таскав по полю, як деяких дівчат по 500 метрів.
Пропоную почитати інші мої статті на риболовну тематику, переходьте по ссилці і приємного вам читання.

 ------------------------------

Копіювання матеріалів дозволено тільки із згоди автора із посиланням на блог  http://fishingukraine.blogspot.com - I love to fish